Гіпертонія перша допомога


Оглавление [Показать]

Гіпертонічний криз — стан, якому супроводжують раптовий підйом артеріального тиску до патологічно високих показників і клінічна картина, відповідна поразки будь-якого органу-мішені. Зміни, як правило, зачіпають головний мозок, призводять до збоїв нормального функціонування серцево-судинної системи і є наслідком вегетативних порушень.

Стан здатне виникнути при будь-якого ступеня есенціальнійгіпертензії (гіпертонічної хвороби), а також на тлі артеріальної гіпертонії вторинного типу. Крім того, відомі випадки розвитку гіпертонічного кризу у абсолютно здорових людей.

Одним з найбільш характерних ознак захворювання є підвищення «робочого» артеріального тиску на 30 мм рт. ст. і більше.


Найбільш частою причиною розвитку кризового стану є стреси та емоційні перевантаження, що приводять організм до нервового виснаження. Всілякі сварки, конфліктні ситуації, а також необхідність працювати ночами і часті тривалі відрядження часто викликають масу негативних емоцій, які в свою чергу провокують надмірну вироблення адреналіну. Як наслідок цього відбувається порушення діяльності нервової і кровоносної систем, а, крім того, різке підвищення артеріального тиску.

До інших чинників, що сприяють розвитку гіпертонічного кризу, відносять:

  • Погодні коливання (найбільша кількість гіпертонічних кризів відзначається медиками в періоди підвищеної вологості, різкого зниження або підвищення температури повітря, проходження різних атмосферних фронтів);
  • Геліофізичні процеси, що протікають в атмосфері;
  • Різка зміна кліматичного поясу;
  • Гормональний дисбаланс;
  • Затримка в організмі рідини;
  • Синдром, що супроводжує скасування окремих лікарських препаратів, дія яких спрямована на зниження тиску;
  • Зловживання кофеїновмісних напоїв;
  • Надмірне споживання алкогольних напоїв (особливо небезпечне поєднання алкоголю та лікарських препаратів);
  • Захворювання, внаслідок яких уражається головний мозок;
  • Серцеві недуги і патології;
  • Хвороби нирок;
  • Черепно-мозкові травми.

Найбільш частими симптомами гіпертонічного кризу є:

  • Різке підвищення артеріального тиску до індивідуально високих показників (при цьому для різних пацієнтів однаково небезпечними можуть бути показники 130/90 і 240/120 мм рт. Ст., Що в першу чергу залежить від вихідного «робочого» тиску пацієнта);
  • Різної інтенсивності головні болі;
  • Запаморочення;
  • Порушення зору;
  • Виражена загальна слабкість;
  • Нудота, яка також може супроводжуватися і блювотою;
  • Поява пелени перед очима;
  • Мелькання чорних крапок («мушок») перед очима;
  • Підвищена пітливість;
  • Болі в області серця;
  • Відчуття стискання серця;
  • Пульсація в скроневій області;
  • Почервоніння шкіри;
  • Дратівливість, нервозність, надмірна збудженість;
  • Панічний стан;
  • Раптова поява страху смерті.

Слід, однак, відзначити, що ті чи інші симптоми гіпертонічного кризу можуть бути відсутні або бути присутнім в кожному конкретному випадку.


Тривалість гіпертонічного кризу в переважній більшості випадків становить близько двох-трьох годин. І чим він триваліше, тим більш серйозними можуть виявитися його наслідки для хворого. Це пов’язано з тим, що кризовое стан супроводжується сильним спазмом судин, внаслідок чого відбувається порушення живлення головного мозку та інших життєво важливих органів (серця, нирок і т.д.). Тому перша допомога при гіпертонічному кризі є дуже важливим заходом, що дозволяє зберегти здоров’я і життя хворому.

Необхідні заходи невідкладної допомоги при гіпертонічному кризі:

  • Розмістити хворого в напівлежачому положенні таким чином, щоб його голова опинилася піднесеною (це забезпечить відтік крові від голови);
  • Забезпечити атмосферу повного спокою (як психічного, так і фізичного);
  • Регулярно вимірювати артеріальний тиск і кількість серцевих скорочень на хвилину аж до приїзду бригади швидкої допомоги (рекомендується проводити вимірювання через кожні 15 хвилин);
  • Гаряча ванна для ніг (якщо у хворого немає варикозу);
  • Холодний компрес на шию і потиличну область;
  • Щоб уникнути блювоти не давати хворому воду;
  • Для купірування гіпертонічного кризу дати хворому препарат, що знижує тиск (проте слід пам’ятати, що різке зниження АТ здатне спровокувати спазм судин і привести до патологічних змін обмінних процесів в головному мозку, тому препарати типу корінфара або каптоприлу рекомендуються по 1/4 таблетки через кожні півгодини, при цьому слід постійно вимірювати тиск);
  • Дати хворому заспокійливе (оскільки паніка і страх смерті сприяють подальшому підвищенню АТ).

У тих випадках, коли під рукою немає препаратів гіпотензивної дії, для надання першої допомоги при гіпертонічному кризі підійдуть но-шпа (2 таблетки) і якийсь спосіб седативного дії (наприклад, корвалол, валеріана або валокордин).

Невідкладна допомога при гіпертонічному кризі, що супроводжується носовою кровотечею, зводиться до тампонування носа. При цьому потрібно стежити, щоб хворий тримав голову досить високо, але не закидав. В область перенісся поміщають холодний компрес, а в ніс — змочені в перекису водню бинти (потрібно враховувати, що для тампонування їх може знадобитися до двох метрів). Як правило, через 10-15 хвилин кров зупиняється. В цілому ж, кровотеча при гіпертонічному кризі не повинно лякати, оскільки воно є доброю ознакою: відтік крові сприяє зниженню внутрішньочерепного тиску, яке могло б спровокувати розрив судин в головному мозку.


Першою медичною допомогою є купірування гіпертонічного кризу. Надалі лікування гіпертонічної кризи зводиться до запобігання повторного розвитку подібних станів.

При неускладнених кризах рекомендується прийом 1-2 таблеток препарату типу катапресан або каптоприлу. Якщо ж після цього не відзначається поліпшень, необхідно внутрішньовенно ввести дибазол, рауседил, обзидан, клофелін, пентамін або інший медикамент аналогічної дії.

У випадках, коли у пацієнта підвищення АТ супроводжується тахікардією, для купірування гіпертонічного кризу застосовуються бета-адреноблокатори неселективного типу.

Купірування гіпертонічного кризу, що розвинувся на фоні вагітності з супутніми ускладненнями у вигляді патології нирок, бронхів і легенів, найчастіше здійснюється ніфедипіном.

Терапія ускладнених кризових станів проводиться виключно в умовах стаціонару.

Лікування гіпертонічного кризу обов’язково має супроводжуватися дотриманням спеціальної дієти і ретельним переглядом свого способу життя.

Гипертония – это заболевание, которое широко распространено среди, практически, всех слоев населения, не зависимо от возраста, социального положения, пола. Характеризуется это заболевание повышением артериального давления (свыше 140/90 мм ртутного столба), а также, значительным ухудшением самочувствия: головными болями, головокружением, повышенным сердцебиением, тошнотой.

Но самое главное – гипертония, на которую больной не обращает внимания (а это происходит в случаях ее протекания без особых изменений самочувствия, особенно на начальных стадиях) может привести к возникновению стенокардии, инфаркта миокарда, инсульта.

Впрочем, значительное повышение давления сопровождаются рядом неприятных симптомов, что заставляет больного начинать лечение, а родственников – оказывать первую помощь при высоком давлении при гипертонии.

Симптомы

К самому главному симптому, дающему основание врачу поставить диагноз гипертоническая болезнь, относится стойкое повышение артериального давления.

Этот показатель у человека не статичен, поэтому давление может подниматься или снижаться по ряду причин: физических нагрузок, эмоций и т.д.

Но постоянно повышенное давление (свыше 140/90 мм рт.ст.), не говоря уже о более высоких цифрах – это уже повод незамедлительно начинать лечение.

Также, к симптомам гипертонии относятся:

Сильная головная боль Локализуется в области затылка. Иногда боль может ощущаться в виде пульсации в области висков.
Тошнота, рвота Характерная особенность – рвота не приносит больному облегчения.
Нарушение зрения Вызвается ухудшением состояния сетчатки глаз: у больного может появиться пелена или мушки перед глазами. В более серьезных случаях могут выпадать части изображений из поля зрения.
Вегето-сосудистые проявления Озноб, покраснения кожи лица, липкий холодный пот, дрожание конечностей, головокружение, потеря сознания.

Также патология может выражаться следующими признаками:

  • боли в области сердца или за грудиной;
  • одышка даже в спокойном состоянии;
  • учащенное или сильное сердцебиение;
  • чувство страха, беспокойство, тревога;
  • шум в ушах.

Значительное повышение артериального давления может не только сильно ухудшить состояние и самочувствие больного, но и привести к инсульту, инфаркту миокарда, отеку легких или почечной недостаточности. Поэтому родственники должны уметь оказывать первую помощь при гипертонии в домашних условиях до приезда врача или скорой помощи.

гіпертонія перша допомога

Самое главное, что должны сделать родственники при повышении у больного артериального давления – вызвать бригаду скорой помощи.

Следует помнить, что резкое повышение давления может случиться по причине гипертонического криза, а это состояние довольно опасно для здоровья человека, тем более, что оно может продолжаться часами или даже сутками.

Также родственники должны знать, что делать и как помочь больному до оказания профессиональной врачебной помощи.

Эти мероприятия несложные, однако, они могут значительно улучшить состояние и самочувствие человека:

  1. Прежде всего, необходимо успокоить больного, ведь тревога может только ухудшить состояние. Настойка валерианы или настойка пустырника окажут седативное воздействие и человек расслабится.
  2. Родственники должны мониторить изменения артериального давления до приезда скорой помощи. Делать это необходимо каждые 20 минут.
  3. Следует придать больному человеку полулежащее положение, подложив ему под спину подушки. Также важно обеспечить ему покой: устранить любые громкие звуки, чрезмерное освещение.
  4. Холодный компресс на лоб и теплая грелка на стопы помогут улучшить и привести в норму кровообращение. Эффективно, также, положить больному на икры ног горчичники на 15 минут.
  5. Следует выяснить, принимал ли больной таблетки, прописанные лечащим врачом. Если пропуск приема лекарств имел место, необходимо дать человеку назначенный препарат.

Родственники и близкие люди больного человека должны четко знать, что делать в случае резкого повышения давления. Но основным фактором, нормализующим состояние больного, являются лекарственные средства. Поэтому в аптечке гипертоника обязательно должны быть средства, которые помогут купировать гипертонический криз.

Во многих  случаях больные и их родственники обходятся без вызова скорой помощи, умело применяя лекарственные средства и методы доврачебной помощи

Препараты

Гипертония и баня

являются взаимоисключающими явлениями, потому как резкие перепады температуры чреваты гипертоническим кризом.


Отсюда вы сможете узнать, можно ли при гипертонии употреблять алкоголь.

Существует несколько групп препаратов, которые могут оказать ощутимую пользу при повышенном давлении, устранить гипертонический криз и улучшить состояние больного.

К ним относят:

Ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента (АПФ)
  • это целая группа природных и синтетических соединений, которые применяют для снижения артериального давления, лечения сердечной и почечной недостаточности;
  • эти лекарственные средства гипертоник должен принимать постоянно;
  • к ним относят каптоприл, эналаприл, лизиноприл и другие препараты;
  • в случае гипертонического криза необходимо таблетку положить под язык и рассосать.
Блокаторы бета-адренорецепторов
  • эти лекарственные средства применяют для снижения артериального давления, лечения аритмий, предотвращения инфаркта миокарда;
  • бета-адреноблокаторы расслабляют гладкую мускулатуру сосудов, снижают частоту и силу сердечных сокращений;
  • к ним относят метопролол, анаприлин, атенолол и другие препараты;
  • для купирования гипертонического криза эти лекарственные средства вводят внутривенно;
  • важное уточнение – они быстро снижают артериальное давление и не приводят к ортостатической гипотонии.
Блокаторы кальциевых каналов
  • основной принцип действия блокаторов кальциевых каналов – расширение сосудов;
  • они делятся на две группы: уменьшающие частоту сердечных сокращений и увеличивающие;
  • поэтому, прежде, чем использовать препараты блокаторы кальциевых каналов, необходимо выяснить ЧСС;
  • для устранения гипертонического криза используют капсулы нифедипина, которые необходимо разжевать и поместить под язык или верапамил, который вливают внутривенно.
Мочегонные петлевого действия
  • мочегонные препараты показывают хороший эффект для купирования гипертонического криза;
  • основным препаратом данной группы при значимтельном повышении артериального давления считается фуросемид;
  • вводится этот препарат внутримышечно или внутривенно для достижения быстрого эффекта;
  • однако фуросемид имеет ограниченный срок действия (до 5-6 часов) и имеет ряд противопоказаний.
Нитраты
  • основным и наиболее распространенным препаратом данной группы является нитроглицерин;
  • он эффективен при стенокардии, используется для быстрого снижения артериального давления;
  • при резком повышении давления таблетка нитроглицерина помещается под язык и рассасывается;
  • к данной группе препаратов относят и нитропрусид, который вводится внутривенно.
Миорелаксанты К данной группе относят дибазол, который вместе с папаверином необходимо вводить внутривенно.
Клофелин
  • относят к основным средствам для быстрого снижения даже очень высокого давления, который должен быть в аптечке любого гипертоника;
  • таблетка помещается под язык и рассасывается;
  • применять следует с осторожностью, поскольку давление может быстро снизиться, вплоть до коллапса, поэтому необходимо принять меры предосторожности;
  • препарат принимается в положении лежа и больному обеспечивается длительный покой.

Повышение давления при инфаркте миокарда

Очень важно при высоком давлении при инфаркте миокарда оказать помощь человеку как можно быстрее. Если помощь оказана в течение первых 20 минут, то можно не только спасти больному жизнь, но и предотвратить появление многих осложнений.

Главным диагностирующим приемом при инфаркте миокарда является не только определение частоты сердечных сокращений и измерение давления, но и электрокардиография, которая даст развернутый ответ о состоянии сердечной мышцы.

Для снижения высокого давления при инфаркте миокарда используют такие препараты:

Нитроглицерин 0,5 мг под язык.
Пропранолол 1 мл 1% раствора вводится внутривенно.
Эналапринат 1,250 мг вводится внутривенно.
Морфин 1 мл 1% раствора разведенного в 0,9% растворе натрия хлорида.
Аскорбиновая кислота 250 мг.

не противопоказаны — все зависит от степени патологии, времени полета, самочувствия человека.

Принципы гимнастики при гипертонии специалисты функциональной медицины описали здесь.

Описание принципов правильного массажа при гипертонии вы найдете по ссылке.

Быстрые и уверенные действия родственников и близких людей гипертоников могут сохранить их жизнь и здоровье, улучшить самочувствие.

Системна гіпертензія є дуже поширеним захворюванням, що вражає більше 1 мільярда людей у ​​світі (в Америці — більше 65 мільйонів).

Люди, що страждають гіпертензією, входять до групи підвищеного ризику раннього розвитку захворювань серцево-судинної системи, нирок та головного мозку.

Щорічно від ускладнень гіпертензії гине близько 7000000 чоловік. Близько 30% жителів США старше 18 років мають діагноз «Гіпертензія» різного ступеня тяжкості, частіше — хронічної форми.

Підвищений артеріальний тиск — стан, який може протікати безсимптомно протягом великого періоду часу, і пошкодження судин, викликане гіпертензивним станом, зазвичай розвивається через багато років. Тим не менш, в деяких випадках тиск у хворого може підвищуватися до критичних показників раптово і без видимих ​​причин.

Гіпертонічний криз — це стан, що характеризується значним підвищенням артеріального тиску до критичних показників з діастолічним АТ більше 120 мм рт. ст.

Раптове його до високих показників пошкоджує клітини, що вистилають стінки артерій, що стає причиною скупчення тромбоцитів і фібрину на пошкодженій ділянці. Це початковий етап утворення тромбу, який згодом може привести до закупорки судини і порушенні транспорту крові до серця або в легені.

Якщо цей стан залишити без уваги, наслідки гіпертонічного кризу у вигляді пошкодження органів-мішеней можуть включати:

  • Інсульт (див. Ознаки інсульту)
  • Втрату пам’яті, порушення свідомості
  • Сердечний приступ
  • Пошкодження очей і нирок
  • Розвиток ниркової недостатності (повна втрата ниркових функцій)
  • Розрив аорти
  • Набряк легенів
  • Еклампсію (у вагітних)

При підвищенні систолічного тиску вище 130 мм рт. ст. ймовірність ураження органів-мішеней наближається до 100%. Виняток становлять діти та вагітні жінки.

Причини гіпертонічного кризу

Гіпертонічний криз — стан, що розвивається у хворих з підвищеним артеріальним тиском, які отримували неадекватне лікування. Тим не менш, відсоток розвитку цього ускладнення залишається досить низьким (в Америці — 1% на 60000000 хворих на хронічну артеріальною гіпертензією, частіше — у афроамериканців).

Причини гіпертонічного кризу включають:

  • Відмова від прийому або несвоєчасні прийом гіпотензивних препаратів
  • Вживання наркотиків (кокаїн, амфетамін), зловживання алкоголем
  • Травма голови
  • Деякі види пухлин
  • Гострий гломерулонефрит
  • Прееклампсія

Деякі оперативні втручання пацієнтам з хронічною гіпертензією можуть призвести до розвитку гіпертонічного кризу в післяопераційному періоді. До підвищеному ризику (4-35%) належать хворі кардіохірургічного профілю, які перенесли операції на великих кровоносних судинах, втручання в області голови та шиї, а також травматологічні хворі.


До вторинних факторів ризику відносяться:

  • Неправильно організований контроль показників артеріального тиску у хворих
  • Відсутність кваліфікованого лікаря-терапевта
  • Куріння
  • Осінньо-зимову пору року

Також відзначалося підвищення частоти розвитку гіпертонічного кризу у людей з низьким рівнем доходу і соціальним статусом і мінімальної медичною страховкою.

Дане ускладнення відноситься до розряду екстрених випадків і потенційно є загрозливим життя пацієнта. Хворий може відзначати у себе наступні характеризують гіпертонічний криз симптоми:

  • Гострий біль у грудях
  • Виражена головний біль, супроводжувана сплутаністю свідомості і розмитістю зору
  • Нудота і блювання
  • Підвищена збудливість, почуття «страху смерті»
  • Задишка, поверхневе дихання
  • Судоми
  • Носова кровотеча (причини)
  • Втрата свідомості

Симптоми гіпертонічного кризу у різних хворих можуть виявлятися у різній мірі залежно від ураження органу-мішені, а в ряді випадків криз протікає безсимптомно. Найбільш часто «тихий» гіпертонічний криз відзначається у чорношкірих чоловіків молодше 25 років.

Розвиток специфічних симптомів свідчить про початок пошкодженні різних органів. Ознаки кризу з ускладненим перебігом включають:

  • Біль у грудях (ішемія або інфаркт міокарда)
  • Біль у спині (розрив аорти)
  • Утруднене дихання (набряк легенів або застійна серцева недостатність)
  • Порушення свідомості, судоми (інсульт, енцефалопатія)

Найбільш поширеними симптомами є:

  • Головний біль — 22%
  • Носова кровотеча — 17%
  • Слабкість, непритомність — 10%
  • Психомоторне збудження — 10%
  • Біль у грудях — 9%
  • Порушення дихання — 9%

До рідко зустрічається симптомів відносяться аритмії і парестезії.

Для адекватної оцінки величини артеріального тиску необхідно проводити вимірювання на обох руках, а також використовувати правильно підібрану за розміром манжету. Визначення пульсу виробляється на верхніх і нижніх кінцівках для порівняльної оцінки стану судинної системи.

У 83% пацієнтів спостерігається пошкодження одного органу, у 14% — двох органів-мішеней, приблизно у 3% розвивається поліорганна недостатність.

Якщо ви самостійно контролюєте свій артеріальний тиск і після вимірювання виявили, що воно підвищено до 180/110 мм рт. ст. або вище, повторіть вимірювання через кілька хвилин і якщо показники залишаються колишніми, негайно викличте швидку допомогу, так як у вас, ймовірно, розвинувся гіпертонічний криз.

При появі будь-яких симптомів пошкодження будь-якого органу на тлі підвищеного артеріального тиску негайно викличте швидку допомогу або попросіть, щоб вас в найкоротший термін відвезли до лікарні.

Перша допомога хворому

Ще до огляду фахівцем і призначення специфічного лікування хворий і його близькі можуть вжити низку заходів для зниження ризику розвитку важких ускладнень і зробити перші кроки до зниження підвищеного артеріального тиску. Невідкладна допомога при гіпертонічному кризі до приїзду швидкої допомоги включає наступні дії:

  • Укласти хворого на ліжко в напівлежаче положення. Це поліпшить кровообіг в легенях і полегшить дихання;
  • При наявності хронічної гіпертензії — прийняти запропонований препарат в стандартній дозуванні незалежно від часу прийому попередньої дози. Протягом півгодини допустимо знизити тиск не більше, ніж на 30 мм рт. ст., за 1:00 — не довше, ніж на 40-60 мм рт ст .;
  • Прийняти заспокійливий препарат (валідол, корвалол, валокордин).

Перша допомога при гіпертонічному кризі здійснюється наступними таблетованими препаратами:

  • Каптоприл (капотен). Найбільш доцільні для стартової терапії кризу, надають м’який гіпотензивний ефект. У невеликих дозах не викликають серйозних побічних ефектів. Стандартна дозування — 25 мг внутрішньо до їди. Якщо через 15-30 хвилин ефект не розвинувся, допускається повторний прийом в колишній дозуванні;
  • Ніфедипін (Адалат, кордафен, Коринфар та ін.). Швидкодіючі препарати з короткочасним гіпотензивним ефектом. Слід застосовувати з обережністю, оскільки висока ймовірність різкого неконтрольованого зниження тиску. При гострого болю в серці прийом ніфедипіну заборонений, так як це може погіршити стан хворого при інфаркті міокарда. При гіпертонічному кризі використовуються рідко. Дозування — від ½ до 2 таблеток всередину (1 таблетка — 10 мг). Гіпотензивний ефект настає вже через 5 хвилин після прийому і триває 4-6 годин.
  • Колиндяни (Клофелін). В даний час майже не використовується (через великої кількості побічних ефектів) і є препаратом резерву, застосовуваним при неефективності інших ліків. Застосовується по ½ — 2 таблетки всередину (1 таблетка — 0,15 мг). Час розвитку гіпотензивного ефекту — 15-60 хвилин після прийому. Тривалість дії — до 12:00.

При наявності факторів ризику, хворий підлягає обов’язковій госпіталізації:

  • цукровий діабет
  • перенесений інсульт
  • ішемія або інфаркт міокарда

Пацієнти з гіпертонічним кризом, який привів до розвитку органної недостатності підлягають негайній госпіталізації у відділення інтенсивної терапії для контролю і нормалізації тиску за допомогою препаратів для внутрішньовенного введення. Крім того, таким хворим необхідно регулярно оцінювати неврологічний статус і контролювати обсяг виділеної рідини.

У таких хворих тиск необхідно знизити до прийнятних показників протягом однієї години. Мета — зниження АТ на 20-25% протягом однієї години, після чого протягом 2:00 домогтися стабілізації показників на рівні 160/100 мм рт. ст. Досягнення нормального рівня артеріального тиску повинно відбутися протягом 1-2 діб.

Правильне лікування гіпертонічного кризу в умовах відділення інтенсивної терапії або денного стаціонару спрямоване на запобігання пошкодження органів-мішеней і має на меті відновлення показників артеріального тиску до вихідних величин.

В умовах стаціонару при відсутності симптомів органної недостатності пацієнтам з діагнозом «Гіпертонічний криз» лікування проводиться за допомогою пероральних препаратів з регулярним контролем тиску через 12-24-48 годин. Не слід різко знижувати тиск, так як це може призвести до ішемії і колапсу. Загальноприйняті рекомендації передбачають дробове зниження АТ до 160/100 мм рт. ст. протягом декількох годин (до 24) за допомогою невеликих дозувань антигіпертензивних препаратів з коротким періодом дії. До таких ліків відносяться:

  • Лабеталол
  • Колиндяни
  • Каптоприл (застосовувати з обережністю через швидкого розвитку ефекту і ризику різкого падіння АТ)

Слід уникати проведення агресивної терапії гіпертензії за допомогою внутрішньовенних інфузій і високих дозувань гіпотензивних засобів, так як це може призвести до ішемії головного мозку, міокарда, нирок або стати причиною відшарування сітківки з розвитком сліпоти.

На даному етапі лікування може проводитися амбулаторно за умови, що пацієнтові будуть дані рекомендації по прийому призначених препаратів і описані випадки, при яких варто підвищити дозування прийнятих ліків або почати прийом додатковим медикаментів.

Серед швидкодіючих гіпотензивних препаратів перевага віддається таких засобів, як:

  • Лабеталол
  • Есмолол
  • Фенолдопам
  • Клевідіпін
  • Нитропруссид
  • Нікардипін

Еналаприл та інші препарати з групи інгібіторів АПФ не рекомендуються до застосування при лікуванні ускладнених форм гіпертонічного кризу. Дані рекомендації пояснюються повільним початком дії (1:00) і великою тривалістю гіпотензивного ефекту (6:00). Крім того, прийом інгібіторів АПФ може посилити тяжкість розвинулася у хворого ниркової недостатності.

Лабеталол — неселективний а1-адреноблокатор, який надає стабільне гіпотензивну дію протягом не менше 5:00. Особливістю його дії є підтримання нормального серцевого викиду і розширення периферичних судин без негативного впливу на мозковий, нирковий і коронарний кровотік. Значне поліпшення стану після застосування лабеталола відзначається в пацієнтів з гипертензионной енцефалопатією, а також він є препаратом вибору при гострому ішемічному інсульті та ішемії міокарда.

Есмолол — альфа-блокатор з дуже коротким періодом дії. Він знижує скоротність міокарда і частоту серцевих скорочень. Застосовується з обережністю при гострому інфаркті міокарда в комбінації з нітрогліцерином.

Нікардипін (Ніфедипін) — препарат з групи блокаторів кальцієвих каналів, який надає судинорозширювальну дію на судини головного мозку і серця. Перевагою використання даного препарату є покращання коронарного кровотоку, що дозволяє з успіхом застосовувати його у хворих із захворюваннями коронарних судин. Його призначення рекомендується пацієнтам з ішемічним інсультом за умови, що показники артеріального тиску перевищують вихідні.

Клевідіпін — новий препарат короткої дії з групи блокаторів кальцієвих каналів, що є селективним артеріальним вазоділатори, застосовуваним в умовах операційної та відділення інтенсивної терапії. Це альтернативний препарат, безпечний для лікування гіпертензивних станів середнього та тяжкого ступеня.

Фенолдопам — агоніст А1-дофамінових рецепторів з периферичним вазодилатирующим і діуретичним ефектом. Це швидкодіючий, добре переносимо і високоефективний препарат для внутрішньовенного застосування при лікуванні важкої гіпертензії.

Використання ніфедипіну з короткочасним ефектом на сьогодні визнано небезпечним через різкого неконтрольованого зниження артеріального тиску, що може викликати ішемію головного мозку, нирок і коронарних судин.

Нітрогліцерин — вазоділатори, що знижує навантаження на серце і нормалізує його роботу. Зазвичай застосовується в комбінації з іншими гіпотензивними препаратами.

Гідралазин — вазодилататор прямої дії з періодом напіввиведення близько 10:00. Частіше застосовується у вагітних жінок, тому що поліпшує матковий кровообіг (інгібітори АПФ мають тератогенну ефектом і при вагітності протипоказані).

Надалі пацієнтам, що перенесли гіпертонічний криз, необхідно продовжувати лікування гіпотензивними препаратами, як правило, в більш високому дозуванні. Після гіпертонічного кризу, купірувати в амбулаторних умовах або після виписки зі стаціонару необхідно відвідати дільничного терапевта чи кардіолога для визначення подальшої тактики лікування і підбору оптимального режиму лікування.

Костьольна гіпертензивного кризу є кілька підтверджених статистичних даних. Трирічна виживаність становить близько 40%.

Найчастішими причинами смерті пацієнтів є:

  • Ниркова недостатність — 39,7%
  • Інсульт — 23,8%
  • Інфаркт міокарда — 11,1%
  • Серцева недостатність — 10,3%

Багато в чому високі показники летальності пов’язані з відсутністю правильного лікування і недотриманням прописаного режиму. Лише в 6% випадків перед випискою пацієнтам були проведені всі необхідні дослідження, а в 10% випадків не було проведено жодних досліджень взагалі.

У пацієнтів з гіпертонічним кризом, не отримували лікування, смертність протягом 1 року становить 79%. При правильно проведеному лікуванні і дотриманні рекомендованого режиму 5-річна виживаність хворих, які перенесли гіпертонічний криз, перевищує 80%.

Перша допомога при гіпертонічній кризі

• При різкому погіршенні самопочуття хворого перш за все необхідно викликати лікаря.

• Поки «швидка» не приїхала, слід прийняти положення напівсидячи в ліжку або в зручному кріслі.

• Зігріти стопи і гомілки за допомогою грілки, ножної гарячої ванни, гірчичників на гомілці.

• Всередину потрібно прийняти позачергову дозу того препарату, який систематично приймає хворий.

• Поява загрудинної болі вимагає негайного прийому нітрогліцерину під язик.

• Необхідно утриматися від їжі.

• При інтенсивного головному болі можна прийняти таблетку сечогінного препарату, якщо він вже застосовувався для лікування.

• Не слід приймати всі препарати одночасно, слід зробити як мінімум 20-хвилинний інтервал. Спочатку, при болях в області серця, прийняти нітрогліцерин, потім, при необхідності, сечогінний, а потім дозу препарату, що знижує тиск.

Сучасне лікування гіпертонії

Все залежить від форми хвороби. Якщо діагноз «гіпертонічна хвороба» вже пролунав, мало сольовий дієти і зміни способу життя (відмови від куріння, алкоголю, регулярних посильних фізичних навантажень) може виявитися недостатньо і необхідна медикаментозна терапія, спрямована як на зниження тиску, так і на захист органів — «мішеней» при гіпертонії (мозку, судин, серця, нирок), щоб уникнути грізних ускладнень артеріальної гіпертензії — ішемічної хвороби серця, інфаркту, інсульту.

Найчастіше застосовуються препарати чотирьох груп: бета-блокатори, сечогінні, антагоністи кальцію та інгібітори ферменту. Дуже важливо визначити, яка саме у пацієнта форма гіпертонії, так як саме від цього залежить тактика лікування. Якщо це помірна гіпертонія, заспокоюватися рано — ми вже говорили про те, що «м’яка» гіпертонія, незалежно від тяжкості симптомів, небезпечна своїми ускладненнями. Саме помірною формою гіпертонії страждає більшість гіпертоніків (близько 70%), при цьому на їх частку припадає 60% порушень мозкового кровообігу. Крім того, 25% летальних випадків, пов’язаних з гіпертонією, відбувається у випадках, коли тиск у хворого не піднімається вище 140/90 мм рт.ст. Ізольована систолічна гіпертонія зустрічається рідше, приблизно у третини літніх хворих артеріальною гіпертензією.

При цій формі гіпертонії спостерігається підвищення систолічного тиску до 160 мм. рт. ст і вище при збереженні рівня діастолічного тиску нижче 90 мм. рт. ст. Основна причина розвитку цього стану — вікова втрата еластичності великих судин. Ізольована систолічна гіпертонія часто супроводжується розвитком інфаркту міокарда, ішемічної хвороби серця, застійної серцевої недостатності та гіпертрофії лівого шлуночка серця. Злоякісна гіпертонія часто починається в молодому і навіть дитячому віці. Як правило, вона має ендокринну природу і протікає важко. Її характеризують стабільно високі цифри артеріального тиску, симптоми гіпертонічної енцефалопатії (сильні головні болі, блювота, набряк зорового нерва і важкі ураження судин очного дна, минуща сліпота, транзиторні паралічі, судоми, кома), декомпенсація серцевої діяльності, прогресуюча ниркова недостатність, олігурія (зниження кількості сечі).

В даний час злоякісна гіпертонія зустрічається рідко. У тих випадках, коли медикаментозна терапія з застосуванням трьох і більше лікарських препаратів не призводить до зниження артеріального тиску, говорять про рефрактерної, тобто не піддається лікуванню, гіпертонії. Слід, однак, відрізняти справжню рефрактерну гіпертонію від випадків, коли терапія не дає ефекту внаслідок неточної діагностики, неправильного вибору препаратів або порушень самим хворим приписів лікаря (схеми прийому ліків, режиму, малосолевої дієти).

Що робити при гіпертонічному кризі? Особливо важке проявлення артеріальної гіпертензії — гіпертонічні кризи, коли кров’яний тиск різко підскакує до критичних цифр, в результаті чого механізми саморегуляції мозкового кровообігу стають неспроможними, внутрішньочерепний тиск підвищується, розвивається гіперемія головного мозку, що супроводжується різкою головним болем, запамороченням, нудотою або блювотою.

Такий стан може тривати близько доби, поступово затухаючи. Виділяють три типи гіпертонічних кризів: гіперкінетичний, еукінетічний і гіпокинетичний. Їх відмінність полягає в механізмі підвищення тиску, тобто в тому, чи зростає викид крові з серця, або опір периферичних судин, або і те й інше одночасно.

• Гіперкінетичний криз (коли підскакує тиск систоли) розвивається швидко. Без будь-яких провісників виникає різкий головний біль пульсуючого характеру, перед очима починають «миготіти мушки», може приєднатися нудота, блювота. Хворі відчувають загальне збудження, відчуття жару і тремтіння в тілі, підвищене потовиділення, серцебиття, іноді може виникнути рясне сечовипускання.

• Криз гіпокинетичного типу (коли зростає діастолічний тиск) виникає у хворих з довгостроково існуючої артеріальною гіпертонією і має значну тривалість. Його клінічні симптоми розвиваються поступово. При цій формі кризу є небезпека розвитку ішемічного інсульту.

• Криз еукінетичного типу розвивається швидко, при ньому підвищується як систолічний, так і діастолічний тиск. Цей тип кризу частіше ускладнюється гострою лівошлуночковою недостатністю, що призводить до розвитку набряку легенів. Про те, як правильно лікуватися людині з діагнозом «артеріальна гіпертензія», ми розповімо наступного разу.

Вам сподобалась статья? Розкажіть про це Друзям!

Понравилась статья? Поделить с друзьями:
Добавить комментарий